Микола Вінграновський – Безневинним жовтавим гроном…

41513 Микола Вінграновський – Безневинним жовтавим гроном…

Микола Вінграновський – Безневинним жовтавим гроном…

See also: Compulsive sexual behavior

Безневинним жовтавим гроном
Вона ще йшла жовтаво, без вини,
І сині сльози билися червоно,
Як об каміння стиглі кавуни.

Вона ще йшла: півсмерті, півпримари
Модерним привидом на шпильках між людьми
І сірих брів дві золоті примани
На переніссі тіпались крильми.

Всі думали, одначе, і судили,
Четвертували поглядом її…
Злітались солов’ї до свіжої могили.
І сивіли від співу солов’ї.

1963

Микола Вінграновський – Пісня

Грім грому, блискіток аркани,
І ядра хмар, корогви неба змерклі.
Тремтять з відбитими ногами і руками
Козацькі черепи під Берестечком в церкві.

Тремтять козацькі черепи в зовиці,
Звуть-кличуть ноги свої, руки і шаблі,
І коней кличуть, порох і сулиці,
Себе — живих — звуть-кличуть із землі.

Та не біжать їм коні із долини,
І порох змок, з очей-калиновіть.
Вони ж кричать, бо голос України
Вчувається в кривавищі століть.

Грім грому, хмари сріблом куті,
Сум’яття дум, у серці крик сичів…
Мовчать козацькі черепи забуті
Під Берестечком в церкві уночі.

1965

Микола Вінграновський – Стоять сухі кукурудзи…

Стоять сухі кукурудзи,
Й сухе волоття суше просо.
Лелека, мов старий грузин,
По жовтім полю ходить босо.

Лисиця їла — і нема.
Лиш облизнулась в жовтій тиші.
А з хмаренятками у звишші
Хмарина-мама йде сумна…
Дружина спить, і на столі
Лежать панчохи і в’язання.

І в шибці чорт стоїть до рання.
Зоря і чорт на чорнім тлі.

Щось в тому чорті є від мене.
Щось є для мене в тій зорі.
Лежить дорога у черлене,
І жовта хмара угорі.

1964

Микола Вінграновський – Прощалось літо…

Прощалось літо. Тьмянів лист,
І лев лежав під кленом.
В прощанні літа син дививсь
На лева і на мене.

Тремтіли в пуми дві сльози
Останніми сльозами,
Ті дві сльози, ті дві грози
У пуми, як у мами.

Щось біло ткали павучки
На жовтому папері,
І синє літо на гачки
Вже зачиняло двері.

Дивіться також:  Микола Вінграновський – Демон

Прощальний промінь заглядав
В муарні очі пуми
Й, сховавшись в лапи, лев ридав
Під шурхотіння гуми.

1965

Микола Вінграновський – Присвячую Ніколозу Бараташвілі

Чужинцем варене на мило,
Тираном прокляте у снах,
Хоронене у ста могилах
І рубане у ста боях —

Непохоронене, невбите, —
Мерані золотий, лети! —
Твоє ім’я, мій тату-світе,
Поете мій, мій дух святий!

Затятий дух мій із древлини
На пил — не пил, на згин — не згин!..
…Блакитні пальці Катерини
І царська ласка трьох могил…

1970

Микола Вінграновський – Ходімте в сад…

Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер.
А згорблений чумацький небопад
Освітлює пахучі очі квітів.

Я покажу вам сливи на сучках,
Що настромились, падаючи мовчки.
Затисла груша в жовтих кулачках
Смачного сонця лагідні жовточки.

У полі спить зоря під колоском
І сонно слуха думу колоскову,
І сонна тиша сонним язиком
Шепоче саду сиву колискову.

То кажани. То кажаниний ряд
Заплутався у сонному волоссі ночі…
Ходімте в сад. Я покажу вам сад.
Його сумління покажу вам очі.

1964

Микола Вінграновський – Романс

Не говори, не говори
Про світанковий яр,
Там сплять прощання явори
Під вибухами хмар.

Бродили щастям дні мої
З тобою у маю,
І на багнети солов’їв
Я кинув юнь твою.

Я плескав небо мрій своїх
На твій дівочий шлях…
І жаль мені, що я не міг
Спалить тебе в полях.

Не говори, не говори
Про світанковий яр,
Там сплять прощання явори
Під вибухами хмар.

1960

Микола Вінграновський – Ранковий сонет

Ти — вся любов. Ти — чистота,
Довірливість благословенна.
Твоя краса мені свята,
Твоя любов мені священна.

Трояндо неба і землі,
В тобі всі їхні барви грають…
У мене сльози розцвітають,
Цвітуть думками на чолі.

В будинок твій я входжу, наче в сад,
І для тривог моїх, турбот моїх. досад
Мені дарує він красу землі і неба.

Я першим поглядом завжди дивлюсь на тебе,
Тобі присвячую я літ своїх світання,
Весну думок, весну свого кохання.

1957

Микола Вінграновський – Ми підійшли до скирти, і впізнала…

Ми підійшли до скирти, і впізнала
Мене відразу скирта молода,
І вже на груди кинулася скирта,
Солом’яними стиглими руками
Мене всього зненацька обпекла,
Та зупинилась скирта: біля мене
Стояла жінка світла і чужа,
Із мовою нерідною для скирти,
З великими, як зненависть, очима,
В яких любов гойдалася моя…
За руки взявшись, пружно і святково,
Ми вилізли на скирту золоту,
І, головою спершися у небо,
Мені сказала жінка на вітрах,
Щоб скочив я із скирти золотої
На обережну листопадну ніч,
І я на край вже зсунувся поволі,
Як раптом скирта почала рости,
Здіймаючи мене понад степами,
Над селами, гаями уночі,
Вже хмари омивають мої плечі,
Уже в самому небі я стою,
Уже по груди в небі, вже по пояс,
Вже Україну видно мені всю,
І світ. І Всесвіт, повний таємниці,
І все благословенне у житті
З відкритими обіймами чекає,
Щоб скочив я до нього унизу!..
І скочив я… І жінка засміялась
Прозорою образою мені,
Що я для неї так-таки й не скочив
Із скирти золотої на стерню…

Дивіться також:  Микола Вінграновський – Стояла баба…

1959

Микола Вінграновський – Червоною задумливою лінією…

Червоною задумливою лінією
У сизих вербах, в голубій імлі
В тонкій руці з прив’яленого лілією
Окреслилась ти на вечірнім тлі
Отих небес вечірніх з ластівками,
Димами з хат, і кропом у борщі,
І сонним сіном в лузі з будяками,
Де, мов живі, до ранку йшли кущі,
То кіньми, то людьми, то знову кіньми,
А то дивани темними… А то
Збігалися, немов чорти чи відьми,
І грали в піжмурки, і нявкали котом.
А світ стояв — не нявкав і не грався,
А світ стояв у синіх постолах,
Стояв в моїх очах і придивлявся,
Як саме світиться він, світ, в моїх очах.
І так усе… Задумливою лінією
Закреслилась ти в голубій імлі
В тонкій руці з прив’яленою лілією
На тлі очей моїх, на світу білім тлі.

1958

Микола Вінграновський – Спогад про війну

Сумні без батька двоє діток цих.
На пагорбах, на вицвілім стернищі
Одне пасе козу, друге пасе корову,
А мати із сапою день при дні
На буряках на школу, і одежу,
Та на харчі вже грішми заробляє
Й поволі старіє щовечора сама…
Вони ж собі обоєнько удвох
Тихенько граються та сваряться тихенько…
Я вже забув, як звати їхню маму.
Якщо ж і не забув — то що із того? —
І цинкове відро на лишайчастій лаві,
Та їх обох, темнавих в темноті,
Одне до одного притулених в дрімоті.
Їх не забув я. Не забув сапи,
Що їх обсапує для школи, та одежі,
Та для харчів, та й більше ні для чого…
Я вже забув, як звати їхню маму…

Її ім’ям мій освітився світ.

1974

Микола Вінграновський – Морської осені

Стоїть голубою журбою
Осінь морська голуба,
І моря бентежна плавба
З моєю злилася ходою.

Дивіться також:  Микола Вінграновський – Вінок на березі юності

І ясно далеко мені,
І морю далеко ясно,
Бо радісно нам і прекрасно
Іти в голубому вогні.

І думать, і мріять здаля
Про обрії нашої долі…
Мовчать береги ясночолі,
Мовчить ясночола земля.

І хвилі в глибокому хорі
Здіймають зелені пісні…
Іду у безсмертному морі,
І море іде у мені!..

І я відчуваю, що жив я,
Що житиму ще й живу,
Бо морю й землі не чужий я,
Бо їх я собою зову.

Бо море дало мені очі,
І простори, і висоти,
Земля дарувала турботи,
І хліба, і губи дівочі,

І ворога дарувала,
1 перемог, і горя…
Чого ж мені прикро мало
Себе, і землі, і моря?

Чи, може, це юність ревна
Поки що мене баламутить,
І я сподіваюсь даремно
Несягнене осягнути?

Чи, може, це зрілості соки
Мене вже сповняють в силі,
І меншає в небосхилі
І море, і світ високий…

1956

Микола Вінграновський – Сонет

Зоря над містом піднімає весла.
Зоря чекає, доки тиша скресне,
Доки присплять дівчата свої весни,
Доти зоря над містом не шелесне.

Зоря над містом зібрана і чемна,
Зоря над містом точна і знаменна,
Зоря над містом хлібом пахне темним —
Найкраще в світі пахне хліб печений.

Така зоря в своїм промінні чесна,
Така зоря із бід людських воскресла,
Така зоря не падає, як мрець!

Вона зіходить раз в тисячоліття,
Одна між зір не знає пустоцвіття,
Вона проходить між людських сердець.

1956

Микола Вінграновський – Танго — 1945

Винова дама, — а гора Хомок, —
Винові крила темінь розпустила,
І запросив голубку голубок
Потанцювати танго любомиле.

Вечірнє танго, танго на Хомку, —
Ти обіймаєш білими руками, —
Поклав щоку я на твою щоку —
Невже щось може бути поміж нами?.

Пробач мені, що, може, невпопад
Моя нога з твоєю йде у танго —
Чотири роки грів я автомат,
Чотири роки йшла нога за танком.

Твій чорний локон вітер причесав,
Але не це мене в тобі туманить…
Я в хромових чоботях й при часах —
Невже тебе оце в мені лиш манить?

Любов — солома, і сірник не згас,
Одна хвилина і — пожежа в грудях…
Я завтра їду в шахти на Донбас,
Але, повір, тебе я не забуду.

Моя ви дамо на горі Хомок,
Де тільки не носило й не ходило,
Ми — ви і я — голубка й голубок
Удвох танцюють танго любомиле.

1979

Автор:
Дата:
Из той же категории: (Микола Вінграновський)

5 отзывов к статье Микола Вінграновський – Безневинним жовтавим гроном…

  1. Jenna

    Hello, after reading this awesome piece of writing i am too glad to share my know-how here with
    colleagues.

    Also visit my site … g rsacwgxy

  2. Napoleon

    Have you ever considered about including a little bit more than just your articles?
    I mean, what you say is valuable and all. But think of if you added some great photos or video
    clips to give your posts more, “pop”! Your content is excellent but with images and videos, this site could definitely be one of the most beneficial
    in its niche. Good blog!

    Feel free to visit my web blog – cbd oil (salmaexpress.com)

  3. Christiane

    I am not sure where you’re getting your information, but good topic.
    I needs to spend some time learning much more or understanding more.
    Thanks for wonderful information I was looking for this information for my mission.

    Here is my webpage :: website hosting services

  4. Jade

    I got this web page from my buddy who informed me on the topic
    of this site and now this time I am browsing this site and
    reading very informative articles at this place.

    My web-site – website hosting

  5. Cinda

    That is really fascinating, You are a very professional blogger.
    I have joined your rss feed and sit up for searching
    for extra of your wonderful post. Also, I’ve shared your site in my social networks

    Also visit my web blog … cheap flights

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

пятнадцать − три =

Сейчас читают:
top