Микола Вінграновський – Новорічна колискова

41529 Микола Вінграновський – Уже тоді, оповесні, коли…

Микола Вінграновський – Новорічна колискова

Читайте также: Описание портативной Bluetooth колонки LG XBOOM Go

Сніг приліг на землю, льольо,
Притуливсь до тебе я,
І гойднулась біля болю
Новорічна ніч твоя…

Йди додому, старший боле,
І малому накажи,
Не дивіться нам ніколи
По той бік, де ніч лежить.

Може бути, що й не буде
Того щастячка і нам,
Але тепло пахне грудень
Молодим своїм снігам…

Ти б сказала: не змерзає
Ні мороз, ні заячня,
І душа твоя не знає,
Де твоя, а де моя…

Спи і слухай: вітер шаста
То в діброви, то з дібров…
З Новим роком, з новим щастям
Вас, гіркото, вас, любов!

1974

Микола Вінграновський – Оксана

І спродалась, й скупилась, та й додому,
Окрай дороги стежкою собі…
А на обличчі тихомолодому
Цвітуть два маки тихомолоді.

В одній руці корзина базарова,
І на другій дитина засина…
Дощу набрала хмара вечорова
На неї й на дитину з-за села.

По крапельці, по краплі, по мокренькій
До маку, до маківоньки, до нас…
А ми собі малі та молоденькі
Ідем додому в звечоровий час.

То буде сон… І нам присниться тато…
А тату — ми, стежиною йдучи…
А хаті — хата, нашій хаті — хата
Під крапелиною хмарини уночі.

1974

Микола Вінграновський – Вологий запах, запах паші…

Вологий запах, запах паші
В сухому сяєві Стожар,
Уже почав в багатті нашім
Дрімати жар, куняти жар.

Човни і ми в човнах стемніли,
Стемніла птиця на лету,
Лише козацькі дві могили
Темніють довго у степу.

Дивись-дивись: пасуться коні!
Ненамальовані, живі!
І їхні тіні в оболоні
Темніють чисто на траві.

А там за ними море грає!
Шугають зорі у Стожар!..
І в попелястий сон лягає
Червоноокий тихий пар…

Дивіться також:  Біографія Миколи Вінграновського

1975

Микола Вінграновський – Поїхали на Сквиру, на гриби…

Поїхали на Сквиру, на гриби,
На свіже слово, на меди на темні,
Поїхали за тінями орди,
Що вічно юні, вічно і зелені.

Де дядько крише підсвинкам буряк,
Де тітка гусям — гиля, гуси, гиля! —
Де жовтими свічками коров’як
На наших на козацьких на могилах

Цвіте і плаче жовтими слізьми,
Очима жовтими — одна-єдина квітка!
Любове дорога моя бездітна,
Моя удово, вибачте, — це ми.

Ми карасів наловим до обіду
І серцем захмелієм як на те,
І так поїдемо, і зникнемо без сліду,
Що й коров’як на нас не зацвіте.

1977

Микола Вінграновський – Величальна молодої для молодого

Кого я так люблю? люблю тільки тебе,
Рука моя в твоїй руці співає,
І погляд твій в душі моїй цвіте
Тим квітом, імені якому ще не знаю.

Не знала я, що голосом твоїм
Усе на світі вже давно говорить…
Люблю тебе — і небо входить в дім,
Блакитним словом колискову творить.

Віднині ми і наших літ сім’я
Нехай нам будуть плиннго золотою.
Господарю мій ніжний, я твоя…
Господарю мій мужній, я з тобою.

1976

Микола Вінграновський – Душа наїлася, та бреше…

Душа наїлася, та бреше.
А бреше як! і те і се.
Що вуж, мовляв, корову ссе,
А відьма жінці косу чеше.

Мовляв, каміння — це вода.
Нещастя — щастя. Радість — горе.
Зажура — сміх. А сміх — біда.
Зозуля — півень. Крапля — море.

Що бороною розум чеше
Цей вічний час в ім’я доби…
Душа наїлася та бреше.
А бреше як, не доведи!..

1960

Микола Вінграновський – У лісі вже нічого не цвіте…

У лісі вже нічого не цвіте,
Цвіте лиш дятел на сосні сумливій
Та синій дзвоник уві млі у мливій,
Це те цвітіння, але вже не те…

Нога трави в багряне відійшла,
Зозулина зоря останню росу гонить,
Ніхто вже не чека… бо це тобі боронить
Качаточко шустінням в комишах…

Та я ще не люблю! ані тебе, ні воду,
Ні дзвоника, ні дятла, ні себе…
Останній цвіт небес біля мого народу,
Останній синій цвіт між хмарами іде…

1974

Микола Вінграновський – Повернення до Львова

I

Десь далеко-далеко, що лиш слово домове,
Десь глибоко-глибоко в стародавньому дні,
Обізвався твій голос, моє місто-любове,
Твоє ніжне крило пролітає в мені.

В цьому нашому світі, у плинкім нощеденні,
В цьому нашому світі, де доля терпка,
Моє місто-любове, нам з тобою священні
І світанок Данила, і вечір Франка.

Дивіться також:  Микола Вінграновський – Демон

Доки сняться нам сни, доки сняться нам ріки
І марнота марнот по душі не снує,
Моє місто-любове, дорогі нам навіки
Ті, хто десь за тобою, ті, хто зараз тут є!

II

На маленькій планеті у великому лузі
Сходить вечір на сине, на сизе й сумне.
На шовковому вальсі, на блакитному лузі
Як давно і недавно ти любила мене.

Як раптово в хвилини блакитношовкові, —
Іще рух! іще крок! іще подих грози! —
Зацвіли твої пальці першим цвітом любові,
Зацвіли твої очі першим цвітом сльози…

Відчорніли в саду переспілі пасльони,
Ззимували сніги ув обійми ріки…
Та порожні мовчать на цепах телефони,
Та над ними порожні летять літаки…

На маленькій планеті у великому місті
Сходить вечір на синє, на сизе й сумне.
На сивавих дощах в сполотнілому листі
Як далеко-давно ти любила мене…

1971

Микола Вінграновський – Учителю, уже ми вдвох з тобою…

Учителю, уже ми вдвох з тобою…
Немолодість твоя і молодість моя…
І ріки з водами, і вечір за горою,
І ранку під горою течія…

Тараса тремоло і тремоло Хорива,
Учителю, воно й сьогодні в нас,
Наш час душі з того усього плива,
Наш час душі — неперебутній час.

Собі ми знаєм ціну не з учора…
Наш голос дихає, і серце не мовчить…
Іде по наших спинах Чорногора,
Та в пальцях нетвердих м’яке перо не спить…

Що бачиться мені: любов моя в печалі.
Моя любов і є — моя любов…
Учителю, вже ллється на вокзалі
На твою посмішку тюльпанна мертва кров…

Іди та будь! Пребудь мені у мені!
Прощайте, дорогий… Так мало вас люблю…
Святиться та любов в моїм малім іменні —
Не поруйную і не попалю.

1976

Микола Вінграновський – І те, і те: як птах ранковий…

І те, і те: як птах ранковий
Раптово випурхне з трави,
Як сон перерваний раптовий —
Мені не йдеш ти з голови.

Мені ідеш ти — не докликнуть.
А крикнеш — крикнув і сиди,
І губи дивляться і сліпнуть,
Не надивившись назавжди.

У кожної дороги — ноги.
І крок дороги — крок розлук…
Ще не ясні мені дороги,
Дороги снів твоїх і рук…

І якби, може, не прощально
Ранковий птах злетів з трави —
Непереквітло і вінчальне
Мені не йдеш із голови.

Дивіться також:  Микола Вінграновський – Прицокало…

1975

Микола Вінграновський – Я тій сльозі сказав: не йди…

Я тій сльозі сказав: не йди.
Я тій сльозі сказав: сиди.

Сиди, не плач, моя сльоза,
Сиди, не плач, як я сказав.

А ти заплакала й пішла,
І чорним цвітом підійшла…

Усе лишилось, як було:
Порепане моє чоло,

Та затверділий біль в очах,
Та той вогонь, що не дочах.

Лише слова, колись легкі,
Сьогодні змерзлі і гіркі.

1965

Микола Вінграновський – Не руш мене. Я сам самую…

Не руш мене. Я сам самую.
Собі у руки сам дивлюсь.
А душу більше не лікую.
Хай погиба. Я не боюсь.

Переживу. Перечорнію.
Перекигичу. Пропаду.
Зате — нічого. Все. Німію.
Байдужість в голови кладу.

Одне я хочу: старій швидше,
Зів’яльсь очима і лицем,
Хай самота тебе допише
Нестерпно сірим олівцем.

Погасни. Змеркни. Зрабся. Збийся.
Збалакайся. Заметушись.
Офіціантським жестом вмийся,
Але — сльозою не молись.

Не — відбувалось. Не — тремтіло.
Не — золотіло. Не — текло.
Не — полотніло. Не — біліло.
Не…- господи!..- не — не було!..

Як танський фарфор — все минає:
Корою, снігом, рукавом…
Лише бджола своє співає
Над малиновим будяком.

1975

Микола Вінграновський – Блакитно на душі…

Блакитно на душі… забув, коли мовчав…
Вже гасли пальці, билася дорога,
А тут тобі і нате: молочай
При березі, в камінні, на порогах…

Кричало серце літака за ним!
А там, внизу, вода свій берег мила,
І весни починалися із зим,
І ти неподалеченьку ходила.

Де не повернешся — кругом у світі ти…
Душі світання, сутінку печалі,
Нема в тобі ні зрад, ні марноти,
Ти вся, як є. Ти вся, як будеш далі!

Люблю тебе. Ми думаєм одне.
За білим чорне, поза ним червоне.
Не вітер тишею, а тиша вітром дме,
І тане мак, в червонім чорне тоне…

1975

Микола Вінграновський – Вже неминуче буде сніг…

Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
Завіє сніг і наш поріг,
І в полі бадилину.

За ногу вхопить вітер дим,
А сніг і дим завіє,
Ще й білим язиком твердим
Прилиже дим, як вміє.

Хвоста розпушить курці сніг
І пожене за вітром,
Останні яблучка із ніг
Зіб’є із віт над світом.

До айстр останніх припаде
Губами сніговими
І тихо їм щось доведе,
І забіліє з ними…

Під самим садом обрій ліг
На сіру павутину…
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…

1976

Автор:
Дата:
Из той же категории: (Микола Вінграновський)

8 отзывов к статье Микола Вінграновський – Новорічна колискова

  1. Madison

    Now I am ready to do my breakfast, after having my breakfast coming yet
    again to read further news.

    My web site: cbd oil (http://www.vianchi.com)

  2. Pearlene

    Thank you for another informative blog. Where else may I get that type of info written in such a perfect means?
    I have a project that I am simply now running
    on, and I’ve been on the look out for such information.

    Here is my web site … web hosting company

  3. Katlyn

    Asking questions are in fact nice thing if you are not understanding something totally,
    however this post gives good understanding even.

    Feel free to visit my website web hosting providers

  4. Lottie

    Fabulous, what a website it is! This website gives helpful facts to us, keep it up.

    Here is my web-site … southwest airlines cheap flights

  5. Jamika

    I really like your blog.. very nice colors & theme. Did you design this website yourself or
    did you hire someone to do it for you? Plz respond as
    I’m looking to create my own blog and would like to find
    out where u got this from. cheers

    Here is my blog; best web hosting

  6. Marilou

    Hey there! I know this is kind of off topic but I was wondering if
    you knew where I could get a captcha plugin for my comment form?
    I’m using the same blog platform as yours and I’m having trouble finding one?
    Thanks a lot! 3aN8IMa cheap flights

  7. Bev

    My partner and I stumbled over here from a different web address and thought I may as well check things
    out. I like what I see so now i am following you. Look forward
    to looking at your web page repeatedly.

    Here is my webpage – black mass

  8. Cory

    Yes! Finally someone writes about black mass.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

девять − шесть =

Сейчас читают:
top