Симоненко Василь – Цар Плаксій та Лоскотон
Читайте также: Камінь, Епидот
Там, де гори і долини,
Де гуляє вітровій, —
Там цвіте краса-країна
З дивним ім’ям Сльозолий.
І колись
Симоненко Василь – Салюти миру
Читайте также: Камінь, Евклаз
В дні травневі, мріями багаті,
Коли щастя хлюпає з пісень,
Ми щороку зустрічаєм свято —
Перемоги радісної день.
І
Симоненко Василь – Казка про Дурила
Читайте также: Камінь, Шпінель
Ото ж воно й почалося з
того,
що одружився дурний
Петро.
Тільки до хати привів
небогу —
зразу ж топитись
Василь Симоненко – Ще один протест
Читайте также: Мульчирование навозом
До двадцяти бунтуєму завзято,
Шукаєм правди, кленемо брехню
І віримо, що нашому огню
Належить всяку
Василь Симоненко – “Некролог кукурудзяному качанові…”
Читайте также: Осенняя дезинфекция сада
Не чути голосінь, іржавіють оркестри,
Оратори втомились від кричань:
В труні
Василь Симоненко – “Ой майнули білі коні…”
Читайте также: В чем замочить чеснок перед посадкой
Ой майнули білі коні, тільки в’ються гриви,
Тільки курява лягає на зелені
Василь Симоненко – Леся Українка
Десь вітер грає на віолончелі,
Морозні пальці приклада до скла,
І ти одна в зажуреній оселі
Замріяно схилилась до стола.
Мов раб німий на
Біографія Василя Симоненка
Василь Андрійович Симоненко (8 січня 1935, с. Біївці — 13 грудня 1963, Черкаси) — український поет і журналіст, шістдесятник.
Після закінчення середньої